/ Главная / Объявления

Горячие линии мэра

 Телефон доверия Одесского городского головы: 728-17-01, 705-55-55. 

Горячая линия мэра по противодействию коррупции: 705-71-71. 

 

 

Сообщения по телефону 705-71-71 принимаются с 08:00 до 20:00 все дни, кроме субботы и воскресенья.

 

 

 -------------------

  

З А К О Н           У К Р А Ї Н И
Про засади запобігання і протидії корупції
  

 

 
 
1. КОРУПЦІЯ – ЗАГРОЗА НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ
 
1.1. Боротьба з корупцією
 
Боротьба з корупцією визначена одним із стратегічних завдань влади. Високий рівень корупції робить країну менш привабливою для міжнародного капіталу, а це гальмує економічне зростання і заважає виконанню завдань щодо підвищення добробуту українських громадян:
- утворено Національний антикорупційний комітет;
- прийнято нові антикорупційні закони («Про засади запобігання і протидії корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення»), які набрали чинності з 1 липня 2011 року;
- схвалено Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки;
- розроблено та прийнято майже усі підзаконні акти з метою якісного впровадження та реалізації нового антикорупційного законодавства.
 
1.2. Реалізація нового антикорупційного законодавства у контексті реформування державної служби
 
Оскільки переважна більшість економічних та соціальних реформ проводиться силами державних службовців, запровадження нового антикорупційного законодавства разом із започаткованою реформою самої державної служби сприятиме її оновленню та підвищенню її авторитету, впровадженню системних змін та модернізації моделі державного управління в цілому.
Указом Президента України від 18.07.2011 № 769 створено Національне агентство України з питань державної служби, як єдиний орган, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної служби.
Положенням про Нацдержслужбу України передбачено здійснення контролю за додержанням у державних органах вимог законів «Про державну службу» і «Про засади запобігання і протидії корупції», а також здійснення заходів щодо запобігання проявам корупції серед державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.
 
2. ЗАПРОВАДЖЕННЯ НОВОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА – ВАГОМА СКЛАДОВА РЕФОРМ, СПРЯМОВАНИХ НА ПІДВИЩЕННЯ АВТОРИТЕТУ
ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
 
2.1. Підстави прийняття Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»
 
Закон України «Про боротьбу з корупцією», який діяв в Україні з 1995 року, морально застарів та не відповідав вимогам міжнародних антикорупційних актів, щодо яких Україна взяла зобов’язання.
У зв’язку з цим Верховною Радою України 11 червня 2009 року був прийнятий пакет антикорупційних законів. Пакет складався з трьох Законів: «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення».
Однак окремі положення цих законів не відповідали чинному законодавству, запропоновані у них заходи вирізнялися безсистемністю, заплутаністю і неефективністю. Крім того, громадськістю та експертами неодноразово висловлювалися критичні зауваження, наголошувалося на неможливості застосування законодавчих актів, оскільки вони порушують гарантовані Конституцією України права і свободи громадян.
Було організовано комплексну та системну роботу щодо вдосконалення антикорупційних законів.
До цього процесу було залучено органи державної влади (міністерства, органи прокуратури, парламентські комітети), вчених, представників громадських організацій. У цій роботі також було використано міжнародний досвід і рекомендації провідних світових організацій.
Розроблені Національним антикорупційним комітетом зміни було розглянуто експертами Групи країн проти корупції Ради Європи (GRECO), яка відповідно до Плану дій Україна — ЄС контролює виконання взятих Україною на себе зобов’язань. Висновки експертів містили позитивну оцінку запропонованих змін.
Результатом доопрацювання Національним антикорупційним комітетом пакета антикорупційних законів, приведення їх спірних норм у відповідність із Конституцією України з урахуванням пропозицій, висловлених Групою країн проти корупції Ради Європи (GRECO), та застережень, викладених Конституційним Судом України у Рішенні від 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010 (справа про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів), а також пропозицій експертів та представників громадськості стало розроблення нового Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні».
На відміну від Закону України «Про боротьбу з корупцією» у новому антикорупційному Законі містяться норми для здійснення низки превентивних антикорупційних заходів.
Нове антикорупційне законодавство разом із новим Законом «Про державну службу» сприятиме поліпшенню престижу та авторитету державної служби, підвищенню рівня довіри до влади, прискоренню реформаційних процесів, ініційованих Президентом України Віктором Януковичем.
 
2.2. Мета та основні завдання Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»
 
Закон, який є базовим законодавчим актом, визначає основні засади запобігання і протидії корупції у публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними його завданнями є гармонізація українського законодавства з міжнародними нормами та правовими стандартами, що регулюють всі аспекти попередження та протидії корупції, а також визначення єдиного підходу до розуміння сутності корупції, різновидів її проявів, законодавчого врегулювання юридичної відповідальності за вчинення корупційних діянь.
 
2.3. Основні інноваційні положення нового Закону:
 
2.3.1.Суб'єкти відповідальності за корупційні правопорушення
 
У новому Законі значно розширено коло суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення. Поряд з особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (у тому числі Президент України, народні депутати, урядовці, судді), до суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення віднесено також посадових осіб юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, аудиторів, нотаріусів, експертів, арбітражних керуючих, третейських суддів, посадових осіб міжнародних організацій та інших.
 
2.3.2. Суб’єкти, які протидіють та запобігають корупції
 
Законом визначено спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції – це органи прокуратури; спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України; податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України; Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Координацію діяльності цих правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.
Крім того, Законом передбачено, що координацію реалізації органами виконавчої влади визначеної Президентом України антикорупційної стратегії здійснює спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики, який утворюється Президентом України. Наразі функції зазначеного органу, за рішенням Президента України, покладено на Міністерство юстиції України.
Варто зазначити, що крім суб’єктів, які протидіють корупції, Законом визначено суб'єкти, які беруть участь у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках, у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень, відновленні порушених прав чи інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави, а також в інформаційному і науково-дослідному забезпеченні здійснення заходів щодо запобігання і протидії корупції, у міжнародному співробітництві в цій сфері. Такими суб’єктами є уповноважені підрозділи органів державної влади, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові та службові особи, громадяни, об'єднання громадян за їх згодою.
 
2.3.3. Посилення обмежень для публічних службовців
 
Публічним службовцям забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, у тому числі:
· неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);
· неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;
· неправомірно втручатися у діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;
· неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.
Крім того, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;
Також особам, уповноваженим на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, заборонено безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки від юридичних та фізичних осіб. Винятком є ті дарунки, які даровані від близьких осіб, або відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність (для останніх – вартість таких подарунків не повинна перевищувати 50 % мінімальної заробітної плати, а в рік сукупно не перевищувати однієї мінімальної заробітної плати).
Стаття 13 Закону України «Про Державний бюджет України
на 2012 рік» встановлює таку мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.
У зв’язку з цим, у період з 1 січня до 31 грудня 2012 року з одного джерела дозволяється отримувати дарунки, сукупна вартість яких повинна бути не більше ніж 1073 гривні. У той же час, вартість дарунка (пожертв), отриманого одноразово в період з 1 січня по 31 березня 2012 року не може перевищувати 536 гривень 50 копійок, з 1 квітня по 30 червня 2012 року – 547 гривень, з 1 липня по 30 вересня 2012 року – 551 гривні, з 1 жовтня по 30 листопада 2012 року – 559 гривень, а в грудні поточного року – 567 гривень.
Закон встановлює обмеження для певного кола службовців щодо перебування у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб. До них належать подружжя, діти, батьки, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із публічним службовцем.
Доцільно завважити на норму, якої раніше не було в українському антикорупційному законодавстві, але яка випливає з положень Конвенції ООН проти корупції – обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування. Законом встановлено, що публічним службовцям, які звільнилися з посади або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення забороняється:
· укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форми власності, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих підприємств, установ чи організацій;
· розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, установлених законом;
· представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) вони працювали.
 
2.3.4. Спецперевірка як фактор якісного відбору кандидатів на публічну службу
 
З метою підвищення якості відбору кандидатів на зайняття посад у державній службі, службі в органах місцевого самоврядування, а також внутрішніх справ, прокуратури, митної та податкової служби запроваджено комплексну спеціальну перевіркущодо цих кандидатів. До 1 січня 2012 року подібна перевірка проводилася щодо значно меншої кількості посад. Тепер спецперевірка проводитиметься щодо всіх осіб, які претендують на посади держслужбовців, посадовців органів місцевого самоврядування. Перевірці підлягатимуть відомості щодо судимості, у тому числі і за порушення антикорупційного законодавства, громадянства, доходів, наявності корпоративних прав, освіти, стану здоров’я та інших відомостей, вимога щодо подання яких встановлена законом. Тобто це буде комплексне вивчення інформації про особу, яка бажає стати державним службовцем.
Необхідно зазначити, що для проведення спеціальної перевірки залучаються Міністерство внутрішніх справ, Мін’юст, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту, Державна податкова служба, Державна міграційна служба України, що безумовно свідчить про системний підхід до цього питання.
Проведення перевірки можливе лише за наявності письмової згоди кандидата. За відсутності такої згоди спеціальна перевірка не проводиться, а питання про призначення особи на відповідну посаду не розглядається. Закон також прямо забороняє призначення на посади осіб, щодо яких спецперевірка виявила недостовірність поданої інформації.
Згідно з Законом 25 січня цього року Президент України підписав Указ № 33/2012, яким затверджено Порядок організації проведення спеціальної перевірки. Таким чином, сьогодні наявні всі юридичні підстави для реалізації нового механізму прийняття на державну службу, визначеного відповідними положеннями законів України «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про державну службу».
Наскільки зазначене питання є важливим свідчать результати проведення спецперевірок, здійснених Нацдержслужбою України протягом кількох попередніх років.
Відповідна робота проводилася Нацдержслужбою України за участю Державної податкової служби, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.
У 2011 році було проведено 316 спеціальних перевірок відомостей поданих кандидатами на зайняття посад державних службовців, у 2010 р. – 810, у 2009 р. – 207.
Аналіз результатів проведених спеціальних перевірок свідчить, що частина кандидатів надали недостовірну інформацію щодо:
·      декларування доходів;
·      перебування на керівних посадах суб’єктів господарювання;
·      притягнення до кримінальної відповідальності;
·      притягнення до адміністративної відповідальності за корупційні діяння;
·      дипломів про освіту.
Це свідчить про те, що керівники державних органів при доборі кандидатів на керівні посади державних службовців недостатньо ретельно ставляться до всебічного вивчення їх моральних, ділових та професійних якостей, що зумовлює ризик приходу на державну службу осіб, які можуть зашкодити іміджу державної служби.
Необхідно зазначити, що зараз, після набрання чинності Указу Президента України № 33/2012, спеціальна перевірка стала одним з найефективніших механізмів протидії корупції, що дає можливість приходу на державну службу чесних, професійних та досвідчених працівників.
 
2.3.5.Декларування майна, доходів та видатків службових осіб як превентивний антикорупційний захід
 
У новому антикорупційному Законі передбачено не тільки щорічне декларування майна та доходів службових осіб, а також декларування їх видатків. Тобто, крім відомостей про майно та доходи за рік, у декларації подають відомості про витрати, наприклад, при придбані нерухомості, земельних ділянок, транспортних засобів або утримання цього майна.Форму декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру затверджено самим Законом. Декларацію за звітний період (попередній рік) публічні службовці подають до 1 квітня за місцем роботи.
Крім того, Закон зобов’язує публікувати ці декларації досить широку категорію політиків та керівників – від Президента та нардепів до всіх міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади та їх заступників, членів колегіальних органів державної влади, голів місцевих рад, мерів і їх заступників.
 
2.3.6. Етична поведінка службових осіб, недопущення та врегулювання конфлікту інтересів
 
Новацією Закону є запровадження норм, які регламентують питання етичної поведінки службових осіб, недопущення та врегулювання конфлікту інтересів. Наразі своєрідним етичним кодексом для державних службовців є Загальні правила поведінки державного службовця. Ці правила мають силу нормативно-правового акта (затверджені наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби та зареєстровані в Міністерстві юстиції України), та містять розділ – «Врегулювання конфлікту інтересів».
Варто зазначити, що у Національній антикорупційній стратегії на 2011-2015 роки серед основних причин виникнення і поширення корупції в Україні першою причиною зазначено недостатній рівень доброчесності окремих осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
 
2.3.7. Запровадження антикорупційної експертизи проектів нормативно - правових актів
 
З метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, Законом запроваджується проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, яку здійснює Міністерство юстиції України. Результати антикорупційної експертизи підлягають обов'язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акта.
Обов'язковій антикорупційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.
   
2.3.8. Підвищення ролі громадськості в проведенні антикорупційних заходів
 
У Законі цілий розділ приділено участі громадськості в заходах запобігання та протидії корупції. Зокрема, з метою інформування громадськості про заходи щодо протидії корупції, стаття 19 Закону зобов'язує спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції щороку не пізніше 10 лютого оприлюднювати інформацію про вжиті заходи щодо протидії корупції та про осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.
Крім того, за ініціативою фізичних осіб, об'єднань громадян, юридичних осіб може проводитися громадська антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів.
Проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів та оприлюднення її результатів здійснюються за рахунок відповідних фізичних осіб, об'єднань громадян, юридичних осіб або інших джерел, не заборонених законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування узагальнюють результати громадського обговорення законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів, передбачених частиною третьою цієї статті, та оприлюднюють їх у засобах масової інформації.
 
2.3.9. Відповідальність за корупційні правопорушення
 
Значно посилено відповідальність за корупційні правопорушення. Якщо у старому законі особи, які порушили антикорупційне законодавство, притягалися лише до адміністративної відповідальності, наразі Закон передбачає 4 види відповідальності – кримінальну, цивільно-правову, адміністративну та дисциплінарну. При цьому, відомості про осіб, які притягнуті до відповідальності за корупційні правопорушення, заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Реєстр формується та ведеться Міністерством юстиції України.
Крім того, особи, яких притягнуто до кримінальної чи адміністративної відповідальності, підлягають звільненню з відповідних посад, про що державні органи та органи місцевого самоврядування повинні інформувати Національне агентство України з питань державної служби.
Порядок інформування Нацдержслужби України про осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнені у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2011 № 1072.
Порядком передбачено, що Нацдержслужба України подає щокварталу до 5 числа наступного місяця Кабміну узагальнену інформацію про осіб з висновками та пропозиціями. Також Нацдержслужба та Мін'юст України проводять щокварталу звірку переліку осіб з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
   
3. ДІЯЛЬНІСТЬ НАЦДЕРЖСЛУЖБИ ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ НОВОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
 
У минулому 2011 році було закладено підґрунтя для здійснення системної протидії корупції – прийнято нове антикорупційне законодавства та розпочато його запровадження.
Так, Президентом України схвалено Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки, механізм реалізації якої визначений у затвердженій Урядом Державній програмі щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки.
Таким чином, постала необхідність проведення системної роботи серед державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування щодо роз’яснення основних положень антикорупційного законодавства.
У зв’язку з цим, Нацдержслужба України, як єдиний державний замовник на підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання та протидії корупції на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування, ставить перед собою такі завдання:
- запровадження єдиних стандартів щодо підвищення кваліфікації за зазначеним напрямом;
- створення національної мережі тренерів для підвищення кваліфікації у сфері антикорупційного законодавства;
- започаткування системи каскадних тренінгів за цим напрямом;
- забезпечення державного контролю за якістю навчання з урахуванням потреб органів влади та органів місцевого самоврядування.
Для забезпечення проведення системної роботи з широкого роз’яснення основних положень нового антикорупційного законодавства серед державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування на центральному рівні та в регіонах, Нацдержслужба України ініціювала прийняття Кабміном розпорядження від 06.07.2011 № 642-р «Про підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання проявам корупції на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування».
На виконання урядового рішення протягом 2011 року:
- запроваджено обов’язкове підвищення кваліфікації з питань запобігання і протидії корупції на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування для всіх категорій посад державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (далі – підвищення кваліфікації);
- здійснено закладами післядипломної освіти розроблення спеціалізованих професійних програм підвищення кваліфікації;
- проведено роботу щодо формування списків та підготовки тренерів для здійснення підвищення кваліфікації з числа працівників обласних державних адміністрацій, викладачів центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації, галузевих навчальних закладів післядипломної освіти та вищих навчальних закладів, що мають ліцензії на здійснення освітніх послуг з підвищення кваліфікації за освітнім напрямом «Державне управління».
Першим комунікативним заходом у контексті вивчення нового антикорупційного законодавства було проведення 7-8 листопада 2011 року на базі Нацдержслужби України навчального семінару для директорів регіональних центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації навчального семінару щодо організації у регіонах підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання та протидії корупції. Під час семінару учасники обговорили особливості нового антикорупційного законодавства та його імплементації, європейський та український досвід розробки й впровадження навчальних програм з питань запобігання і протидії корупції та впровадження кодексів етичної поведінки в органах публічної влади, проаналізували вимоги до організації підвищення кваліфікації за цим напрямом.
Наступним етапом у проведенні антикорупційного навчання став міжнародний навчальний семінар з питань нового антикорупційного законодавства, який відбувся у приміщенні Нацдержслужби України 21 та 22 листопада 2011 року.
Навчання проводились за підтримки Міністерства закордонних справ Королівства Данії, офіс проекту «Технічна підтримка реформування державного сектору. ІІ фаза», інших міжнародних організацій. Партнером в організації заходів була Національна академія державного управління при Президентові України.
Працівниками Нацдержслужби України та її підвідомчих установ – Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу і Школи вищого корпусу державної служби – здійснювався контроль за змістом та якістю навчального процесу з питань запобігання і протидії корупції у 18-ти обласних та регіональних центрах перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій.
З метою вивчення думки слухачів щодо організації та проведення семінарів з питань нового антикорупційного законодавства було проведено анкетування слухачів Центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій.
Опитування проводилося серед учасників тематичних короткострокових семінарів, що проходили у 23 обласних та регіональних центрах перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій. Загальна чисельність респондентів склала 1270 осіб.
Свою участь у зазначених семінарах «дуже корисною» вважають 59 % респондентів, «корисною» – 40 % .
На «відмінно» семінари оцінили 70 % учасників, на «добре» –29 %, на «задовільно» – 1 %.
Серед додаткових рекомендацій щодо проведення подібних семінарів у майбутньому учасники з очевидною системою у відповідях наголосили на необхідності регулярного проведення подібних семінарів та збільшення їх масштабності. Більше уваги пропонували приділяти практичним аспектам застосування норм Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та залучати до участі в семінарах суб’єктів, які безпосередньо здійснюють заходи щодо виявлення корупційних правопорушень.
Протягом минулого року в Національній академії внутрішніх справ України та її територіальних відділеннях, а також Національній академії державного управління при Президентові України, її регіональних інститутах та обласних центрах перепідготовки та підвищення кваліфікації з питань запобігання та протидії корупції, підвищили кваліфікацію понад 20 тисяч державних службовці та посадових осіб місцевого самоврядування.
З метою надання консультативно-інформаційної допомоги та здійснення контролю щодо належної організації та проведення семінарів-навчань для державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання та протидії корупції, у зазначених семінарах взяли участь представники центрального апарату Нацдержслужби України. Кращі практики, результати проведеної роботи враховані при організації навчання у 2012 році, зокрема з метою удосконалення впровадження нового антикорупційного законодавства вважаємо за доцільне:
· продовжити підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання і протидії корупції у рамках нового антикорупційного законодавства;
· розширити мережу галузевих закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання і протидії корупції;
· стандартизувати навчальні програми з питань запобігання проявам корупції у відповідності до розроблених методичних рекомендацій.
Варто зазначити, що у складі контрольного управління Нацдержслужби України утворено відділ контролю за дотриманням законодавства по боротьбі з корупцією. Одним із основних завдань відділу є здійснення заходів щодо запобігання проявам корупції серед державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.
З метою виконання цього завдання Нацдержслужба України вважає за доцільне налагодження взаємодії з відповідними підрозділами центральних та місцевих органів виконавчої влади, створених відповідно до постанови Уряду від 08.12.2009 № 1422.
 
ВИСНОВКИ
 
Корупція є складним соціальним явищем, що вкрай негативно впливає на всі аспекти соціально-економічного та політичного розвитку держави, загрожує реалізації принципів верховенства права і соціальної справедливості, підриває основи демократії та порушує права людини.
Це універсальна проблема, яка вражає усі сфери суспільного життя, а найбільше шкодить взаємовідносинам між громадянами та органами державної влади та місцевого самоврядування.
Слід відзначити, що боротьба з корупцією – це ефективний інструмент модернізації державної служби.
Перший крок на цьому шляху зроблено – створено правовий механізм, який відповідає міжнародним стандартам та ефективно працюватиме в умовах нашої юридичної системи в умовах сьогодення.
При цьому, в першу чергу, постає необхідність запобігти проявам корупції, попередити їх.
Тому наступний етап полягає в тому, щоб ознайомити всіх державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування із законодавчими запобіжниками корупції, адже незнання закону не звільняє від відповідальності за його порушення.
Запровадження нового антикорупційного законодавства разом із започаткованою реформою самої державної служби сприятиме її оновленню та підвищенню її авторитету, впровадженню системних змін та модернізації моделі державного управління в цілому.
Головне завдання Національного агентства України з питань державної служби у цьому процесі полягає, перш за все, в організації процесу кардинальної модернізації стратегії професійного навчання та підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань боротьби з корупцією, запровадження нових ефективних форм навчання, розробки відповідних методичних рекомендацій.
 
Матеріали прес-служби Нацдержслужби України

---------------------------

РЕФОРМА ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ – ВАГОМА СКЛАДОВА РЕФОРМ,

СПРЯМОВАНИХ НА МОДЕРНІЗАЦІЮ ДЕРЖАВИ

 
1. СУЧАСНИЙ СТАН АДМІНІСТРАТИВНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ
 
1.1. Реформа центральної влади
 
Президент України як гарант Конституції визначив ефективний інструмент усунення бюрократичних перешкод на шляху успішного проведення реформ, залишаючи за виконавчою владою лише її прямі функції.
З метою впровадження системних змін та модернізації моделі державного управління, яка зробить владу доступною, прозорою та ефективною, наприкінці 2010 року в Україні розпочато адміністративну реформу. Підвищення ефективності державного управління шляхом реформування державної служби й виконавчої влади є одним з напрямів стратегічних перетворень, визначених Президентською Програмою економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».
Стартом адмінреформи послужив Указ Президента України від 9 грудня 2010 року про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади.
Для забезпечення координації здійснення адміністративної реформи в Україні:
·      утворено:
- Робочу група з питань оптимізації системи органів виконавчої влади,
- Координаційний центр з упровадження економічних реформ при Президентові України;
·      щороку в Національному плані дій щодо впровадження Програми економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» визначається детальний перелік завдань та заходів адмінреформи, а також строки їх виконання.
 
Основні результати адміністративної реформи на центральному рівні
 
Структурна реорганізація органів виконавчої влади на центральному рівні на сьогоднішній день вже відбулась. В результаті чого:
·      Оптимізовано систему органів виконавчої влади:
 - усунено конфлікт функцій та дублювання,
 - запроваджено європейський підхід до типології ЦОВВ та чітко визначено зони відповідальності ЦОВВ: міністерство (формування державної політики), державна служба (надання послуг), державна інспекція (контроль та нагляд), державне агентство (управління майном). Внаслідок чого:
 - зменшено кількість ЦОВВ з 111 до 74,
 - затверджено нові положення про ЦОВВ,
 - ліквідовано 46 урядових органів в системі ЦОВВ;
·      реформовано систему прийняття урядових рішень:
 - внесено зміни до Закону України "Про Кабінет Міністірів України",
 - зменшено кількість членів Кабінету Міністрів України з 36 до 16,
 - скорочено чисельність працівників Секретаріату КМУ на 50%,
 - ліквідовано урядові комітети
 - скорочено кількість заступників міністрів та керівників ЦОВВ з 5 – 10 до 2 – 3, запроваджено в міністерствах посаду заступника міністра – керівника апарату (має статус державного службовця)
·      реформовано систему контролю і нагляду:
 - кількість контролюючих органів скорочено з 69 до 11,
 - розпочато реформу системи технічного регулювання,
 - закладено основу для оптимізації системи контролю за безпечністю харчових продуктів.
         
1.2. Реформування місцевої влади
 
Найближчим часом буде проведено другий етап адмінреформи – реформу системи місцевих адміністрацій та територіальних органів ЦОВів.
Основні принципи реформи:
децентралізація (ліквідація надлишкових функцій місцевих ОВВ, реструктуризація або приватизація державних підприємств, усунення дублювань між місцевими державними адміністраціями та територіальними органами ЦОВВ);
узгодженість державного управління з ринковою економікою (Аутсорсинг державних функцій, конкуренція щодо надання державних послуг, скорочення кількості заступників губернаторів, скорочення кількості чиновників, об’єднання посад для більш чіткого розмежування повноважень,розподіл функцій органів місцевого самоврядування, які здійснюються на різних територіальних рівнях);
інституціалізація служби в органах місцевого самоврядування (становлення інституту служби в органах місцевого самоврядування через прийняття Закону України “ Про службу в органах місцевого самоврядування”, розмежування повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері надання державних послуг.
 
1.3. Реформування державної служби
 
Оскільки переважна більшість економічних та соціальних реформ проводиться силами державних службовців, започатковано і реформу самої державної служби.
Указом Президента України від 18.07.2011 № 769 створено Національне агентство України з питань державної служби, як єдиний орган, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної служби.
Варто зазначити, що всі завдання Національного плану дій щодо впровадження Програми економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» на 2011 рік по напрямку «Реформа державної служби», за який відповідає Нацдержлужба, виконані в повному обсязі.
Так, підготовлено і прийнято новий Закон «Про державну службу», також прийняті нормативні документи, спрямовані на підвищення ефективності перепідготовки і підвищення кваліфікації держслужбовців та реформування Національної академії державного управління, тощо.
Комплекс заходів щодо удосконалення системи державної служби буде забезпечено через прийняття Державної цільової програми розвитку державної служби на 2012-2016 роки, Концепцію якої Нацдержслужбою України вже розроблено.
У 2012 році буде проведено основний етап реформування державної служби, базою для якої є новий Закон «Про державну службу», підписаний Главою держави 10 січня 2012 року.
Закон набере чинності з 1 січня 2013 року.
 
2. ПРИЙНЯТТЯ НОВОГО ЗАКОНУ УКРАЇНИ
«ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ»
 
2.1. Проблеми та недоліки чинного законодавства у сфері державної служби
 
Чинне законодавство, що регламентує державну службу, зокрема Закон України «Про державну службу», не відповідає сучасному рівню розвитку українського суспільства, європейським принципам функціонування публічної адміністрації. Йому характерні:
 
   Слабка спроможність державної служби забезпечувати ефективне виконання завдань щодо реалізації структурних реформ
   Недостатня якість надання адміністративних послуг
   Недостатній професійний рівень державних службовців для виконання масштабних завдань
   Непрестижність державної служби та невисокий статус державного службовця
   Низька ефективністю механізму запобігання проявам корупції
   Відсутність прозорого механізму прийняття та просування на державній службі
   Відсутність реальної оцінки діяльності державних службовців та визначення професійних компетентностей.
 
На 1 січня 2011 року корпус державних службовців налічував майже 280 тис. осіб, з них 60 % - жінки, 40 % - чоловіки.
Головна проблема для державної служби – стабільність, а її інтегрований показник – плинність кадрів.
У період з 2007 – 2010 років плинність кадрів на державній службі – на рівні 15 %.
Проблема стабільності апарату, наступності та збереження інституційної пам’яті є чи не найбільш актуальною для державного управління. Плинність кадрів вкрай негативно впливає на якість надання адміністративних послуг.
Інша проблема – навчання та підвищення кваліфікації. Статистка свідчить, що у період з 2004 – 2010 рр. частка державних службовців, які підвищили кваліфікацію, коливалась на рівні 15,1 %.
Водночас важливість завдань і функцій, що виконують державні службовці, вимагає постійного системного професійного удосконалення, а також нових підходів до навчальних програм і системи підвищення кваліфікації загалом.
Необхідно відзначити, що Віктор Янукович тричі вносив законопроект «Про державну службу» до парламенту: 20 вересня 2007 року — як Прем’єр-міністр України, 28 січня 2008 року — як народний депутат України і, нарешті, 25 березня 2011 року — як Президент України.
 
2.2. Мета Закону України «Про державну службу»
 
Метою Закону є удосконалення правового регулювання державної служби відповідно до європейських принципів ефективного врядування та у зв’язку із системними реформами, започаткованими Президентом України.
До засадничих принципів державної служби, на відміну від попередньої редакції Закону, віднесено також верховенство права, політичну неупередженість та прозорість діяльності.
Законом визначено основи державної служби, умови вступу на державну службу, порядок її проходження та припинення, правовий статус державних службовців, засади їх соціального і правового захисту.
Наведені завдання послідовно розв'язуються у положеннях Закону, якими передбачається створення правових передумов для:
    створення політично нейтрального інституту державної служби;
    підвищення престижності державної служби;
    врегулювання статусу державного службовця;
    підвищення якості послуг, які надають державні службовці;
    введення в дію прозорого механізму прийняття на державну службу;
    введення в дію ефективного механізму запобігання корупції;
    створення умов прозорої діяльності органів державної влади;
    підвищення рівня соціального та матеріального захисту державних службовців.
Закон містить низку принципових новел, серед яких:
    чітке розмежування між адміністративним публічним правом та приватним правом;
    введення системної класифікації посад залежно від характеру та обсягу посадових обов’язків;
    єдині стандарти прийняття на службу;
    нові підходи до управління персоналом та оцінювання службової діяльності;
    новели щодо професійного навчання державного службовця, оплати його праці, преміювання та заохочення, а також дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
 
2.3. Основними інноваційними положеннями нового Закону є:
 
2.3.1. Сфера дії нового Закону
 
Новий Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
На сьогодні в Україні працюють близько 270 тисяч державних службовців.
Закон чітко розмежовує державну службу з політичною діяльністю. Ним визначається вичерпний перелік осіб, на яких не поширюється законодавство про державну службу (зокрема, політичні посади, працівників прокуратури, яким присвоюються класні чини, суддів, працівників, що виконують в органах державної влади допоміжні та обслуговуючі функції, працівників державних підприємств, установ і організацій, а також військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та інших органів, яким присвоюються спеціальні звання).
Це дозволить запобігти наданню статусу державного службовця посадовим особам, ознаки посад яких не відповідають критеріям, визначеним цим Законом, скоротити чисельність державних службовців, зупинити її подальше необґрунтоване зростання, а також досягти чіткої ідентифікації кола державних службовців у сприйнятті суспільства. 
 
2.3.2.Публічно-правове регулювання державної служби
 
Розмежування сфер застосування принципів та норм публічного і приватного права є одним із ключових принципів європейського адміністративного простору, який реалізовано шляхом регламентування Законом про державну службу усіх питань вступу, проходження та припинення державної служби (зокрема, оформлення прийняття на службу та звільнення, надання відпусток, встановлення соціальних гарантій тощо).
Необхідність розрізнення у законі проходження державної служби та звичайної трудової діяльності зумовлена тим, що державні службовці, виконуючи завдання і функції держави, мають особливий статус, забезпечують права та свободи громадян, захист публічного інтересу. Права ж їх самих при цьому обмежено, — вони фактично працюють на умовах публічно-правового договору з державою. Отже, особливості їхніх службових відносин мають також бути визначені спеціальним законом. Загалом, законодавство про державну службу наразі фрагментарне, без уніфікованого підходу.
Відсутність єдиних підстав припинення державної служби на практиці призводить до судових спорів та різного роду зловживань, у тому числі з боку деяких державних службовців, котрі, бажаючи уникнути відповідальності, зловживають відпустками або переховуються на лікарняному.
 
2.3.3.Принципово нова класифікація посад державної служби
 
У Законі застосований новий підхід до класифікації посад, який полягає у:
1) відмові від механізму віднесення посад, не передбачених у Законі, до посад державних службовців;
2) відмові від віднесення до відповідних категорій вичерпного переліку посад державної служби, як це було у попередньому Законі України «Про державну служб» та відповідних актах Уряду. Натомість таке віднесення відбуватиметься щоразу під час формування штатного розпису кожного органу державної влади відповідно до встановлених у законі принципів поділу посад на групи і підгрупи.
До таких принципів належать характер та обсяг посадових обов’язків, зокрема виконання керівних функцій, та масштаб юрисдикції органу державної влади, у якому працює посадова особа (вся територія України, один або кілька районів тощо).
Це дозволить встановити логічну і прозору систему оплати праці, виходячи з принципу однакової оплати за однакову працю та подолати несправедливі міжпосадові, міжвідомчі та міжрегіональні розбіжності в оплаті праці державних службовців.
Проблемними є питання:
1)    можливого пониження статусу окремих посад.
Для врегулювання цього питання передбачається у положенні про порядок присвоєння рангів передбачити присвоєння відповідним категоріям працівників рангів, які відповідатимуть раніше присвоєним їм рангам.
2) потенційної можливості віднесення окремих посад не до державної служби, а до посад, які виконують функції з обслуговування.
Для врегулювання цього питання пропонується нормативними актами передбачити збереження умов праці та соціального захисту відповідним категоріям працівників, які на момент набрання чинності Закону працюватимуть на вказаних посадах.
В цілому всі державні службовці отримають вищі ранги, ніж мають на сьогодні. Передбачається, що з набранням чинності Закону керівники апаратів або керівники державних органів кожному державному службовцю присвоять ранг у межах нової класифікації посад з урахуванням раніше присвоєного рангу у порядку, який буде розроблено Нацдержслужбою України.
 
2.3.4. Профіль професійної компетентності посади державної служби
 
Ефективність державного управління залежить від того, наскільки державні службовці (як на центральному, так і місцевому рівнях) розуміють цілі реформ та мають відповідну компетентність задля їхньої реалізації. У Законі, на відміну від попередньої редакції, застосовано компетентнісний підхід до оцінювання здатності державних службовців виконувати посадові обов’язки, визначені у посадовій інструкції. На законодавчому рівні закріплено нові поняття (терміни): профіль професійної компетентності посади державної служби (комплексна характеристика посади державної служби, що містить визначення змісту виконуваної за посадою роботи та перелік спеціальних знань, умінь і навичок, необхідних державному службовцю для виконання посадових обов'язків) та рівень професійної компетентності особи (характеристика особи, що визначається її освітньо-кваліфікаційним рівнем, досвідом роботи та рівнем володіння спеціальними знаннями, уміннями та навичками).
Профіль професійної компетентності розширює критерії, встановлені до посади кваліфікаційними вимогами, беручи до уваги не лише освітній та освітньо-кваліфікаційний рівень та стаж, а й досвід роботи, володіння спеціальними знаннями, уміннями і навичками, необхідними для ефективного виконання посадових обов’язків.
Зазначені характеристики є інструментом для використання у різних сферах управління людськими ресурсами, включаючи набір та просування по службі та планування людських ресурсів, професійне навчання та підвищення кваліфікації, планування кар’єри та її розвиток, оцінку результатів діяльності. Насамперед профілі компетентності стануть основою професійного розвитку державних службовців: від визначення особистих потреб у навчанні до вдосконалення навчальних програм і підходів до підвищення кваліфікації системи загалом.
Порядок визначення спеціальних вимог до освітнього напрямку, досвіду роботи та вимоги до рівня професійної компетентності осіб буде розроблений і затверджений наказом Нацдержслужби України.
Керівник державної служби кожного державного органу має затвердити профілі професійної компетентності ІІ – V груп посад державної служби відповідно до штатного розпису. Згідно з Законом змінюватися встановлені у профілях вимоги можуть не частіше ніж раз на рік.
 
2.3.5. Управління державною службою в державному органі
 
Для відокремлення політичної та управлінської діяльності Законом передбачено в державних органах запровадити посаду керівника державної служби, який здійснюватиме управління державною службою в органі державної влади та відповідатиме перед керівником відповідного органу за функціонування державної служби як у апараті так і в цілому в системі органу державної влади. До його функцій належатиме організація проведення конкурсу на зайняття вакантних посад, призначення осіб на посади державної служби та звільнення їх з посад, присвоєння рангів, прийняття рішень про заохочення державних службовців тощо.
У міністерствах відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачена відповідна посада керівника апарату. У органах державної служби, де така посада відсутня, функції керівника державної служби здійснюватиме керівник органу державної влади.
Серед проблем – питання виконання функцій керівника апарату міністерства у разі відсутності останнього на роботі. Для врегулювання цього питання Нацдержслужбою розроблено проект з метою внесення змін до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» в частині введення посади заступника керівника апарату. У органах державної влади, де відповідні функції виконує керівник органу, на час відсутності його обов’язки покладаються на одного із заступників. Аналогічне вирішення проблеми для міністерств неможливе, оскільки заступники міністра є політичними посадами і не можуть виконувати функції щодо управління державною службою.
Управління державною службою в державному органі здійснюватиметься також через служби управління персоналом, які набувають нових функцій, зокрема щодо проведення спеціальної перевірки відомостей, які подають кандидати на заміщення вакантних посад, планування кар’єри державних службовців, розробку профілів професійних компетентностей посад державної служби тощо, що зміщує акценти з кадрового діловодства, яке наразі домінує у кадрових підрозділах, до управління трудовими ресурсами органів державної влади.
 
2.3.6. Конкурсний відбір на посади державної служби
 
Закон встановлює єдині процедури прийняття на державну службу незалежно від статусу органу та посади, за винятком особливостей призначення на посади державної служби групи І (тобто, це посади керівника, заступників керівника державного органу, членів державного колегіального органу, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх апарату, органу влади АР Крим, голови, заступників голови місцевої державної адміністрації).
Удосконалюються механізми проведення відкритого, прозорого, об’єктивного конкурсу, що забезпечується значною деталізацією та врегулюванням цих питань саме на законодавчому рівні. Зокрема, передбачається якісна зміна підходу до проведення конкурсу шляхом складання іспитів (тестування) та проходження співбесіди, а не складання іспиту на знання Конституції України, Законів України «Про державну службу» та «Про засади запобігання і протидії корупції».
Порядок організації проведення спецперевірок відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» затверджується Президентом України. Наразі порядок опрацьовується в Адміністрації Президента України.
Рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається після проведення спецперевірки не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу.
Якщо ж 30-денний термін після оприлюднення інформації про переможця конкурсу спливає, то рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається після проведення спецперевірки – так вимагає Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Заінтересовані органи державної влади, які беруть участь у проведенні спеціальної перевірки, повинні вжити відповідних заходів, щоб така перевірка була проведена у 15-денний термін, як це передбачено у статті 11 цього Закону.
У разі якщо ж керівник органу призначить претендента на посаду без проведення спеціальної перевірки – це буде порушення частини другої Конституції України, якою, зокрема, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Для уніфікації змісту тестування та забезпечення об’єктивності результатів тестування Нацдержслужба планує замовити розробку відповідних тестів.
 (Щодо механізмів застосування граничного і пенсійного віку для держслужбовців у 2012 і з 2013 ініційовано формування узгодженої позиції з Пенсійним фондом)
 
2.3.7. Захист державних службовців від незаконних дій керівників
 
 Діючим законодавством передбачений єдиний спосіб захисту державного службовця, а саме стаття 11 Закону передбачає право державного службовця на проведення службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри, проте рішення керівника про проведення службового розслідування не є обов’язковими.
 Новим законом урегульований порядок захисту державних службовців який полягає у дотриманні чіткого алгоритму дій державного службовця у разі отримання незаконного наказу або вказівки від керівника, який віддав такий наказ.
 Статтею 12 визначено, що у разі виникнення сумніву щодо законності наданого керівником доручення державний службовець має право вимагати письмового підтвердження цього доручення, після отримання якого зобов'язаний його виконати. Цим Закон захищає систему державного управління та принцип єдиноначальності. У цьому випадку державний службовець звільняється від відповідальності, якщо доручення буде визнане незаконним у встановленому порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу. Відповідальність за наслідки, що наступають у результаті виконання такого доручення несе особа, яка віддала таких наказ.
Суттєвим чинником, що регламентує право державного службовця на захист службових інтересів є те, що Законом передбачено оскарження державними службовцями до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби незаконних дій керівника державного органу, який повинен обов’язково провести службове розслідування у встановленому законодавством порядку з метою встановлення факту порушення прав особи, встановлених цим Законом, або відсутності і вжиття відповідних заходів у межах сфери діяльності уповноваженого органу.
Наступним чинником що унеможливлює прийняття суб’єктивного рішення керівником при визначенні міри або вжиття заходів реагування є встановлення порядку проведення службового розслідування керівником державної служби в державному органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті утворюється комісія у кількості не менше семи осіб, що виключає елементи упередженого ставлення та дає можливість об’єктивно, всебічно розглянути та прийняти рішення щодо державного службовця.
Таким чином, новим Законом передбачається взаємна відповідальність, як керівника органу, так і державного службовця та забезпечується колегіальність прийняття рішення щодо вжиття заходів впливу або реагування а також дотримання норм права сторонами правовідносин.
 
2.3.8. Підвищення рівня професійної компетентності державного службовця
 
Закон встановлює новий підхід до навчання держслужбовців, а саме підвищення рівня професійної компетентності державного службовця, що проводиться у відповідних вищих навчальних закладах шляхом підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за професійними програмами, за програмами спеціальних курсів, тематичних семінарів, тренінгів, стажування або в інших формах у порядку, що визначає Нацдержслужба України.
Національну академію державного управління при Президентові України визначено головним вищим навчальним закладом у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у галузі знань «Державне управління».
Організацію підвищення рівня професійної компетентності забезпечує керівник державної служби в державному органі у межах витрат.
Підвищення рівня професійної компетентності державних службовців проводиться у разі потреби, але не рідше одного разу на три роки (у попередньому Законі – раз на 5 років).
Закон передбачає підвищення рівня професійної компетентностідержавних службовців, які вперше призначені на посаду державної служби, здійснюється в перший рік з дня їх призначення.
Законом передбачається розроблення профілів професійної компетентності посад державної служби, що створить необхідність підготовки спеціалістів за профілями компетентності для отримання спеціальних знань, умінь, навичок, необхідних державному службовцю для виконання посадових обов'язків.
 
2.3.9. Система оплати праці державних службовці
 
Відповідно до практики провідних економічно розвинутих демократичних країн основну частку (80 – 90 %) заробітної плати державних службовців становитиме посадовий оклад. При цьому основні принципи системи оплати праці та мінімальний гарантований рівень найменшого посадового окладу у таких країнах встановлюється законом як соціальна гарантія.
          Законом встановлено мінімальний розмір найменшого посадового окладу на рівні не менше двох розмір мінімальної заробітної плати (на посаді державної служби підгрупи V-4) та основні параметри формування схеми посадових окладів. Це, порівняно з теперішніми посадовими окладами спеціалістів, зокрема районних державних адміністрацій, більше майже
у 4,5 (!) рази.
Такий підхід дозволить виконати завдання Президента України: вже у перший рік дії нового закону вдвічі підвищити зарплату найменш соціально незахищеної категорії державних службовців – спеціалістів та керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, а протягом кількох років – і державним службовцям інших категорій. При цьому буде вирішено проблеми, які гостро стоять сьогодні – щодо значних міжпосадових і міжвідомчих розбіжностей і порушення фундаментального принципу однакової оплати за однакову працю.
          При цьому у Законі зберігається також і право на отримання державним службовцем грошової винагороди та матеріальної допомоги на оздоровлення, а також можливість встановлення йому визначених Кабінетом Міністрів України надбавок.
 
 2.3.10. Дисциплінарна відповідальність державних службовців
 
   Нині діючим Законом «Про державну службу», а саме
статтею 14 визначені
наступні види дисциплінарного впливу на державних службовців:
·           дисциплінарні стягнення, передбачені чинним КЗпПУ, а також можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:
-   попередження про неповну службову відповідність;
-   затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Особливістю дисциплінарної відповідальності державного службовця є той факт, що в новому Законі встановлено такі категорії як визначення службової дисципліни, службових обов’язків та види дисциплінарних стягнень, які є диференційованими з урахуванням ступеню провини
(стаття 53). Особливістю є і те, що диференціюється і ступінь провини.

Передбачено цілий розділ (9 статей) питанням дисциплінарної відповідальності державного службовця. Видами відповідальності є зауваження, догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державного службовця.

У порівнянні з діючим законом, не передбачено норми поширення трудового законодавства щодо дисциплінарної відповідальності державного службовця.

У новому Законі чітко визначено який вид відповідальності може бути застосований за певне дисциплінарне порушення: дисциплінарне стягнення накладається відповідно до характеру, тяжкості та обставини в яких він вчинений, що сприяє прийняттю об’єктивного рішення керівником органу щодо виду дисциплінарного стягнення.

Законом передбачено надання права державному службовцю оскарження до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби незаконних дій керівника державного органу, який повинен обов’язково провести службове розслідування у встановленому законодавством порядку з метою встановлення факту порушення прав особи, наданих цим Законом, або відсутності такого факту і вжиття відповідних заходів у межах повноважень

Новий Закон містить норму щодо обов’язкового проведення службового розслідування на вимогу державного службовця з метою спростування безпідставних, на його думку, звинувачень або підозр, службового розслідування.

Статтею 55 Закону визначено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців:

 

1.   Суб’єкт призначення за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку державного службовця, повинен зажадати від нього письмового пояснення.

2.   У разі проведення додаткового дослідження обставин вчинення дисциплінарного проступку, у тому числі обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, суб’єкт призначення приймає рішення про проведення службового розслідування.

3.   На вимогу державного службовця з метою спростування безпідставних, на його думку, звинувачень службове розслідування проводиться обов’язково. Для забезпечення проведення службового розслідування керівником державної служби утворюється комісія у кількості не менше семи осіб, до складу комісії можуть залучатися відповідні фахівці.

4.   Службове розслідування проводиться протягом 10 робочих днів. За необхідності зазначений строк може бути подовжено, але не більше як до 20 робочих днів.

Одним із нововведень є те, що законодавець делегував спеціально уповноваженому центральному органу з питань державної служби повноваження щодо затвердження порядку проведення службового розслідування.

 

 3. ПІДГОТОВКА ДО ВПРОВАДЖЕННЯ НОВОГО ЗАКОНУ

 

2012 рік – рік комплексної реформи державної служби.

Основним завданням Нацдержслужби на 2012 рік є проведення комплексу заходів для повномасштабного введення Закону в дію з 1 січня 2013 року.
Нацдержслужба, як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, буде координувати роботу різних органів влади по нормативному та організаційному забезпеченню впровадження нового закону. Більшість заходів належним чином відображені в цьогорічному Національному плані дій.
Протягом 2012 року планується:
· переглянути весь масив документів технічного забезпечення впровадження Закону;
· організувати навчання кадрів;
· актуалізувати систему підготовки та перепідготовки державних службовців;
· вжити заходів щодо популяризації державної служби;
· продовжити підвищення кваліфікації з питань нового антикорупційного законодавства.
В першому півріччі 2012 року планується розробити 22 нормативних документів, що регулюватимуть процедурні моменти застосування закону. Безпосередньо Національне агентство України з питань державної служби розробить 11 проектів наказів та 4 проекти постанов Кабінету Міністрів, зокрема щодо:
- переліку посад працівників державних органів та органів влади Автономної Республіки Крим, а також їх апарату, які не належать до посад державної служби;
- типового профілю професійної компетентності посади керівника апарату та мінімальні вимоги до рівня професійної компетентності осіб, які претендують на зайняття цієї посади;
- типового положення про службу персоналу в органах державної влади;
- типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців;
- порядку організації підвищення рівня професійної компетентності державних службовців;
- порядку стажування державних службовців;
- порядку ведення та зберігання особових справ державних службовців;
- порядку проведення службового розслідування.
За розробку ще семи постанов відповідають Мінфін, Мінсоцполітики, Мінрегіон.
Для забезпечення розроблення проектів нормативно-правових актів в Нацдержслужбі створено окремі робочі підгрупи по розробці кожного проекту із залученням фахівців профільних міністерств та відомств, експертів недержавних організацій, представників проектів технічної допомоги, а також організовується інформаційно-роз’яснювальна кампанія. З метою забезпечення участі громадськості в обговоренні проекти будуть розміщуватися на офіційному веб-сайті Нацдержслужби у рубриці «Проекти актів законодавства».
Нацдержслужба також залучає до обговорення та вироблення пропозицій відповідних положень керівників апаратів органів влади, співробітників кадрових служб.
Крім того, для кожного з 270 тисяч державних службовців буде підготовлено та затверджено профіль професійної компетентності. Необхідні методичні рекомендації та зразки документів розроблятимуться фахівцями Нацдержслужби.
З набуттям чинності Закону державні службовці мають якісно іншим чином організувати свою роботу, відтак, Нацдержслужба забезпечить:
- проведення навчальних програм (основна частина специфічних навчань буде проведена восени поточного року);
- обов’язкове підвищення кваліфікації з питань нового законодавства працівників кадрових служб державних органів;
- розроблення закладами післядипломної освіти спеціалізованих тематичних семінарів;
- запровадження тренінгів для керівників кадрових служб, спрямованих на оволодіння навичками сучасних технологій менеджменту персоналу.
Традиційний щорічний конкурс «Кращий державний службовець» буде проведено в контексті підвищення кваліфікації з питань нового законодавства, зважаючи на те, що важливою складовою процесу адаптації нового закону є самостійне вивчення держслужбовцями власне закону та інших регламентуючих нормативно-правових актів.
 
Реформа державної служби наблизить систему державного управління до європейських стандартів, модернізує і професіоналізує її, підготує до здійснення масштабних реформ, передбачених у Програмі економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».
 

-------------------------

 
СТРАТЕГІЯ ДЕРЖАВНОЇ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ - ВИЗНАЧЕННЯ ПОСЛІДОВНОСТІ ДІЙ ЩОДО РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ
 
Президентські модернізаційні реформи, спрямовані на реалізацію національних інтересів у контексті розвитку України як демократичної, соціальної держави, зумовили запровадження нових підходів у сфері кадрової політики.
 
1 лютого 2012 року № 45/2012 був підписан Указ, яким схвалено Стратегію державної кадрової політики на 2012-2020 роки, яка враховує особливості та перспективи розвитку українського суспільства, світові тенденції. Слід зазначити, що це дуже важливий крок, спрямований на утвердження цілеспрямованої, системної й послідовної політики у цій сфері. Глава держави окреслив нову філософію реалізації державної кадрової політики, яка базується на засадах професіоналізму та порядності, перевагах «економіки знань», коли інтелектуальні ресурси дають більший прибуток, ніж природні.
Метою державної кадрової політики є забезпечення всіх сфер життєдіяльності держави кваліфікованими кадрами.
У соціальному аспекті ефективна кадрова політика має забезпечити  високий рівень розвитку людського потенціалу держави, задоволення стремлінь населення щодо професійної самореалізації, гідної оплати праці.
В економічному аспекті здійснення Стратегія державної кадрової політики має забезпечити кваліфікованими кадрами всі галузі суспільного виробництва, підвищення добробуту населення.
Значна увага приділяється вдосконаленню нормативно-правової бази з метою запровадження новітніх підходів у кадровому менеджменті, розбудову системи управління трудовими ресурсами на засадах соціального діалогу та партнерства держави і суб’єктів підприємницької діяльності.
Крім того, Стратегія передбачає вдосконалення системи прогнозування потреби у підготовці кваліфікованих робітничих кадрів та фахівців з вищою освітою у всіх сферах забезпечення життєдіяльності держави, формування та забезпечення виконання державного замовлення на підготовку кваліфікованих робітничих кадрів та фахівців з вищою освітою відповідно до визначених державою пріоритетів соціально - економічного розвитку.
Документ містить також низку важливих завдань, зокрема щодо запровадження безперервного професійного навчання кадрів та системи наставництва, гарантованого забезпечення молоді першим робочим місцем, здійснення яких має якісно модернізувати кадровий потенціал.
Стратегія державної кадрової політики реалізуватиметься в три етапи та передбачає: розроблення та прийняття державної цільової програми щодо формування та реалізації державної кадрової політики, створення Президентського кадрового резерву «Нова еліта нації», розроблення заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та врегулювання конфлікту інтересів у разі його виникнення; удосконалення механізмів детінізації ринку праці; впровадження електронного урядування; створення механізму залучення інвестицій у розвиток кадрового потенціалу.
До фінансування реалізації Стратегії буде залучено кошти Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законом.
Кабінету Міністрів України доручено щороку подавати на затвердження Президентові України план заходів, спрямованих на реалізацію положень зазначеної Стратегії.
 
Важливим елементом державної кадрової політики є кадрова політика у сфері державної служби
 
Державні службовці є найбільш стабільним соціальним елементом суспільства й держави, носієм їх традицій та досвіду. Об’єктом безпосереднього державного управління є особовий склад державної служби, кадри органів державної влади. Механізми управління службовцями суттєво відрізняються від системи державного впливу (у тому числі опосередкованого) на кадри.
Удосконалення та ефективність цих механізмів забезпечує Національне агентство України з питань державної служби як єдиний орган формування та реалізації державної політики у цій сфері.
Переважна більшість економічних та соціальних реформ проводиться силами державних службовців. На 1 січня 2011 року корпус державних службовців налічував майже 280 тис. осіб, з них 26 % осіб перебувають на керівних посадах, 74 % - на посадах спеціалістів. Співвідношення кількості чоловіків/жінок складає до 70 % - жінки, до 30 % - чоловіки. На держслужбі переважають чоловіки та жінки молодого та середнього віку, зокрема, молодь до 28 років складає 48 %. Повну вищу освіту мають майже 90 % службовців, інші 10 % – неповну вищу освіту. 29 % держслужбовців мають стаж держслужби від 5 до 10 років, у тому числі і керівники та спеціалісти, лише 4,7 % мають стаж понад 25 років.
Головна проблема для державної служби – стабільність, а її інтегрований показник – плинність кадрів.
У період з 2007 – 2010 років плинність кадрів на державній службі – на рівні 15 %.
Проблема стабільності апарату, наступності та збереження інституційної пам’яті є чи не найбільш актуальною для державного управління. Плинність кадрів вкрай негативно впливає на якість надання адміністративних послуг.
Інша проблема – навчання та підвищення кваліфікації. Статистика свідчить, що у період з 2004 – 2010 рр. частка державних службовців, які підвищили кваліфікацію, коливалась на рівні 15,1 %.
Водночас важливість завдань і функцій, що виконують державні службовці, вимагає постійного системного професійного удосконалення, а також нових підходів до навчальних програм і системи підвищення кваліфікації загалом.
Важливим чинником розв’язання проблем кадрової політики у сфері державної служби є нова редакція Закону України «Про державну службу».
У положеннях Закону визначено інноваційні підходи, які повністю співпадають із цілями Стратегії державної кадрової політики на 2012-2020 роки та безумовно сприятимуть виконанню її завдань.
Так, у Законі застосовано компетентнісний підхід до оцінювання здатності державних службовців виконувати посадові обов’язки, визначені у посадовій інструкції. На законодавчому рівні закріплено нові поняття (терміни): профіль професійної компетентності посади державної служби (комплексна характеристика посади державної служби, що містить визначення змісту виконуваної за посадою роботи та перелік спеціальних знань, умінь і навичок, необхідних державному службовцю для виконання посадових обов'язків) та рівень професійної компетентності особи (характеристика особи, що визначається її освітньо-кваліфікаційним рівнем, досвідом роботи та рівнем володіння спеціальними знаннями, уміннями та навичками).
Профіль професійної компетентності розширює критерії, встановлені до посади кваліфікаційними вимогами, беручи до уваги не лише освітній та освітньо-кваліфікаційний рівень і стаж, а й досвід роботи, володіння спеціальними знаннями, уміннями і навичками, необхідними для ефективного виконання посадових обов’язків.
Зазначені характеристики є інструментом для використання у різних сферах управління людськими ресурсами, включаючи набір та просування по службі та планування людських ресурсів, професійне навчання та підвищення кваліфікації, планування кар’єри та її розвиток, оцінку результатів діяльності. Насамперед профілі компетентності стануть основою професійного розвитку державних службовців: від визначення особистих потреб у навчанні до вдосконалення навчальних програм і підходів до підвищення кваліфікації системи загалом.
Застосування компетентнісного підходу сприятиме досягненню однієї з ключових цілей управління людськими ресурсами – узгодження інтересів організації та індивіда шляхом фокусування уваги на аспектах розвитку та «винагороди за знання». Система винагороди за компетенції орієнтує співробітників на набуття нових навичок, професій, знань, що забезпечує постійне підвищення якості людських ресурсів організації.
Закон встановлює новий підхід до навчання держслужбовців, а саме підвищення рівня професійної компетентності державного службовця, що проводиться у відповідних вищих навчальних закладах шляхом підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за професійними програмами, за програмами спеціальних курсів, тематичних семінарів, тренінгів, стажування або в інших формах у порядку, що визначає Нацдержслужба України.
Національну академію державного управління при Президентові України визначено головним вищим навчальним закладом у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у галузі знань «Державне управління».
Організацію підвищення рівня професійної компетентності забезпечує керівник державної служби в державному органі у межах витрат.
Підвищення рівня професійної компетентності державних службовців проводиться у разі потреби, але не рідше одного разу на три роки (у попередньому Законі – раз на 5 років).
Закон передбачає підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, які вперше призначені на посаду державної служби, здійснюється в перший рік з дня їх призначення.
Законом передбачається розроблення профілів професійної компетентності посад державної служби, що створить необхідність підготовки спеціалістів за профілями компетентності для отримання спеціальних знань, умінь, навичок, необхідних державному службовцю для виконання посадових обов'язків.
Нацдержслужба України, як єдиний центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізацію єдиної державної політики у сфері державної служби, у питаннях нормативного та організаційного забезпечення впровадження нового закону протягом 2012 року планує:
· переглянути весь масив документів технічного забезпечення впровадження Закону;
· організувати навчання кадрів;
· актуалізувати систему підготовки та перепідготовки державних службовців;
· вжити заходів щодо популяризації державної служби;
· продовжити підвищення кваліфікації з питань нового антикорупційного законодавства.
З набуттям чинності Закону державні службовці мають іншим чином організувати свою роботу, відтак, Нацдержслужба України забезпечить:
- проведення навчальних програм (основна частина специфічних навчань буде проведена восени поточного року);
- обов’язкове підвищення кваліфікації з питань нового законодавства працівників кадрових служб державних органів;
- розроблення закладами післядипломної освіти спеціалізованих тематичних семінарів;
- запровадження тренінгів для керівників кадрових служб, спрямованих на оволодіння навичками сучасних технологій менеджменту персоналу.
Проведення реформи державної служби в контексті реалізації завдань Стратегії державної кадрової політики сприятиме створенню в Україні професійної, політично нейтральної та ефективної державної служби, впровадженню системних змін та модернізації моделі державного управління в цілому.
Головне завдання Національного агентства України з питань державної служби у цьому процесі полягає, перш за все, в організації процесу кардинальної модернізації стратегії професійного навчання та підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, запровадження нових ефективних форм навчання, розробки відповідних методичних рекомендацій. 
 
Матеріали прес-служби Нацдержслужби України
 
-----------------------------
 
розміщ. 27.04.2012р.


Страница создана:

Опубликована на сайте:

Полный адрес страницы:
03.02.2012 18:37

http://omr.gov.ua/

http://omr.gov.ua/ru/announcements/39142/