/ Главная / Новости / К сведению одесситов: особенности удостоверения завещания и его толкование


Размещено: 07.04.2016 10:35:38

К сведению одесситов: особенности удостоверения завещания и его толкование

Главное территориальное управление юстиции информирует одесситов о процедуре, типах толкований завещания и особенностях его удостоверения

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи (заповідача) на випадок смерті щодо належного йому майна, майнових прав та обов’язків, що складається у встановлений законом спосіб.
Значення заповіту полягає в тому, що він визначає порядок переходу спадщини (майна, майнових прав та обов’язків) до певних осіб, яких заповідач може вибрати без урахування родинних чи інших стосунків.
За своєю правовою природою заповіт є одностороннім правочином.
Особливістю заповіту є те, що цей правочин складається на випадок смерті та правові наслідки за ним для зазначених у ньому спадкоємців виникають лише після смерті особи, яка його видала – заповідача.
За життя заповідач вправі у будь-який час скасувати заповіт, змінити його або скласти новий заповіт, при цьому кожен наступний заповіт відміняє попередній.

Відповідно до діючого законодавства, заповіт є одностороннім правочином – дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами, це положення застосовується до заповіту подружжя, який складається двома особами – подружжям.
Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, а також нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Якщо заповіт записаний заповідачем власноручно, то нотаріус повинен роз'яснити заповідачу, що текст заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини (п.п. 3.2 п. 3 розділу 3 Порядку).

Розрізняють такі види заповітів:
- секретний заповіт;
- заповіт подружжя;
- заповіт при свідках;
- заповіт з умовою;
- заповіт із заповідальним відказом;
- заповіт за участю іноземного громадянина, особи без громадянства тощо.

Оскільки громадяни досить часто звертаються до відділу з питань нотаріату з метою отримання роз’яснень щодо порядку посвідчення секретного заповіту, розглянемо його більш детально.
За Кодексом, прийнятим Верховною Радою України 16 січня 2003 року, заповідач має право скласти «секретний заповіт», тобто заповіт, із змістом якого не має права ознайомитися навіть нотаріус. Зміст Кодексу дає підстави визначити секретний заповіт як посмертне розпорядження спадкодавця, яке визначає долю належного йому майна та містить вказівки немайнового змісту, зроблене у письмовій формі і підписане ним особисто, яке посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом (ст. 1249 Кодексу).

При прийнятті «секретного заповіту», нотаріус повинен роз'яснити заповідачу його основні права, щодо складання заповіту та можливо, після ознайомлення особи зі своїми правами вона зрозуміє, що в заповіті допустила певні юридичні помилки, які можуть потягнути недійсність заповіту в цілому або недійсність окремих його умов, та враховуючи це складе інший заповіт, який буде відповідати вимогам законодавства та реалізує більше прав заповідача.
Необхідно зазначити та звернути увагу на те що, відповідно до ст. 1255 Кодексу та ст. 8 Закону, нотаріус не має права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.
Заповідач подає секретний заповіт нотаріусу у заклеєному конверті з його особистим підписом на конверті. Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті зроблений ним.
Нотаріус на конверті, у якому знаходиться секретний заповіт, ставить посвідчувальний напис, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт, на якому проставляє службову відмітку та опечатує. На конверті зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, дата народження заповідача і дата прийняття на зберігання цього заповіту. Про прийняття секретного заповіту на зберігання нотаріус може видати заповідачу за його бажанням відповідне свідоцтво (форма № 25 додатку 25 Правил ведення нотаріального діловодства). Слід також зазначити, що нотаріусу варто вказати заповідачу на його право отримати свідоцтво про прийняття секретного заповіту, оскільки не знаючи про таку свою можливість, заповідач може нею не скористатися. Крім того, слід роз’яснити заповідачу про неможливість отримання дубліката секретного заповіту (п.п. 4.3 п. 4 глави 22 розділу ІІ Порядку).
Порядок скасування секретного заповіту встановлений у п. 7 глави 3 розділу ІІ Порядку. Для скасування секретного заповіту заповідач подає нотаріусу заяву, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідчена. При цьому, скасування секретного заповіту передбачає повернення заповідачу конверту, в якому зберігається заповіт, без ознайомлення нотаріусом з його змістом. Внесення змін до секретного заповіту не допускається.

Тлумачення заповіту

Тлумачення заповіту полягає в усуненні нечітких, подвійних формулювань у заповіті та подолання таким чином прогалин у реалізації волі заповідача. Неоднозначність відтворення в заповіті волі заповідача, щодо долі спадщини може бути зумовлена неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов’язальних, спадкових відносинах. Але на практиці існує суттєва проблема відсутності існування нотаріального порядку оформлення такого тлумачення спадкоємцями, чим і обумовлено існування даної статті.
Специфікою тлумачення заповіту є можливість його здійснення обмеженим колом суб'єктів і тільки після смерті заповідача.
Стаття 1256 Кодексу надає спадкоємцям право тлумачити заповіт після відкриття спадщини, тим самим забезпечується найбільш повне здійснення волі заповідача. Треба зауважити на тому, що саме в тлумаченні заповіту не діє загальне правило про тлумачення правочину його стороною, яке закріплено в ст. 213 Кодексу, тому як тлумачення заповіту відбувається у зв’язку зі смертю заповідача або оголошенням його померлим. Також п. 2 вказаної статті передбачає тлумачення заповіту судом у випадках спору спадкоємців, згідно ст. 213 Кодексу.
Вказана норма права позбавляє нотаріуса права тлумачити заповіт, а лише залишає за нотаріусом право сприяти цьому процесу.
Розглянемо детальніше два типа тлумачення заповіту:
1) Тлумачення заповіту спадкоємцями.
Тлумачення заповіту спадкоємцями може мати місце тоді, коли укладений заповіт не має суперечностей, позбавлений неточностей і не викликає жодних сумнівів щодо його змісту та волі спадкодавця. Така ситуація гарантує відсутність виникнення спору між спадкоємцями, і тому кожен з них може здійснити вірне тлумачення.
В українському законодавстві відсутній порядок проведення процедури тлумачення заповіту, тому є доцільним, результат тлумачення спадкоємцями заповіту зафіксувати у вигляді окремого документа (договір про тлумачення заповіту). Цей документ має підписуватись усіма спадкоємцями, що закликаються до спадкування. Якщо однин із спадкоємців відмовляється підписувати зазначений документ, що перешкоджає подалі нотаріусу видати свідоцтво про право на спадщину, то це є підставою тлумачення заповіту судом.
Треба зазначити, що суб’єктами які мають право тлумачити заповіт можуть бути не тільки спадкоємці, а й усі зацікавлені уповноважені особи (відказоодержувачі, вигодонабувачі та виконавці заповіту). При тлумаченні умов заповіту можуть вирішуватися й питання про повернення боргу, тому кредитори можуть стати учасниками тлумачення заповіту за запрошенням спадкоємців.
2) Тлумачення заповіту судом.
Тлумачення заповіту судом, має місце коли є наявність спору між спадкоємцями, тобто заповіт не може бути однозначно розтлумачений.
Спір між спадкоємцями майна за заповітом може виникати з різних підстав: спадкоємцям може бути не зрозумілий зміст заповіту, якщо у заповіті присутні певні неузгодженості між змістом окремих частин і змісту заповіту в цілому, можливий випадок, що значення слів і понять, термінів не дає можливості з’ясувати зміст окремих частин правочину, або має суперечливий характер. Тому ст. 1256 Кодексу встановлює правило поведінки при подібній ситуації.
Ця норма права має відсильний характер, так як у частині 2 зазначеної статті зазначається, що у випадку виникнення спору між спадкоємцями в питанні тлумачення заповіту, тлумачення заповіту судом здійснюється згідно ст. 213 Кодексу (тобто у порядку, загальному для всіх правочинів).
Треба зауважити на тому, що нотаріус у такій справі буде зацікавленою стороною, бо саме він контролює виконання заповіту.
Адже вже після тлумачення заповіту судом та набрання рішенням законної сили воно буде підставою нотаріусу для виконання, тобто правильного розподілу прав та обов'язків спадкоємців щодо спадкового майна та їх відображення у свідоцтві про право на спадщину.

Окремим видом тлумачення можна виділити тлумачення секретного заповіту.
Суттєвою особливістю секретного заповіту є те, що він посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом, а саме ст. 1250 Кодексу регулює порядок його оголошення. Зазначається, як тільки нотаріус одержує інформацію про смерть заповідача він має призначити день та час оголошення заповіту, тобто він повідомляє про оголошення заповіту всіх спадкоємців. Спадкоємцями в цьому випадку будуть не тільки члени сім’ї та родичі заповідача, але і особи, які зазначені заповідачем в заповіті. Зазначеною статтею не встановлено обов’язок бути присутніми всіх спадкоємців при оголошенні заповіту, тому відсутність декількох осіб не може бути підставою для перенесення оголошення заповіту. Додатково визначено присутність двох свідків, незацікавлених осіб. Важливою умовою процедури оголошення змісту заповіту є те, що під час його оголошення складається протокол, який підписують нотаріус та свідки.
У протоколі, згідно Порядку, зазначаються: дата, час та місце складання протоколу про оголошення секретного заповіту; дата посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту; прізвище, ім'я, по батькові осіб, присутніх при оголошенні, у тому числі свідків; відомості про повідомлення осіб, які не з'явились на оголошення секретного заповіту, або відомості про повідомлення в друкованих засобах масової інформації; стан заповіту (наприклад, наявність закреслених місць, поправок або інших недоліків); стан конверта, у якому знаходився заповіт, а також записується весь текст заповіту. Якщо неможливо визначити справжню волю заповідача, тобто присутня необхідності тлумачити заповіт, нотаріус у протоколі відтворює витлумачений спадкоємцями текст заповіту та відомості про досягнення (чи недосягнення) між спадкоємцями згоди щодо тлумачення тексту заповіту.



За інформацією начальника відділу з питань
нотаріату Головного територіального
управління юстиції в Одеській області



Страница создана:

Опубликована на сайте:

Полный адрес страницы:
07.04.2016 10:35

http://omr.gov.ua/

http://omr.gov.ua/ru/news/81992/